З інтересом спостерігаю за передвиборною активністю Арсенія Яценюка. У політичній тусовці його ім`я сьогодні тісно пов`язують з Дмитром Фірташем та рейтинговим телеканалом „Інтер”, який надає Яценюкові необмежені можливості для популяризації. Останнім часом Яценюк без упину їздить по регіонам, створюючи регіональні осередки громадської організації „Фронт Змін”. Працює й над тим, щоб розширити інформаційну палітру виступів.В учорашній програмі „Свобода слова” на ICTV екс-спікер Верховної Ради говорив, як завжди, доладно й багато. Бідкався, що українська політика - карусель, на якій крутяться тільки Ющенко, Тимошенко і Янукович. І в Європі (а Яценюк до початку програми повернувся з Брюсселю - тому й знає, про що говорить) втомилися не від України, а від її набридлих політиків. Знову повторював тезу про те, що в парламент слід пустити свіжу кров. Підкреслював, що не бачить для себе жодного союзника, крім …вчителів, лікарів та просто „достойних людей”.
Говорячи про „свіжу кров”, Яценюк, звісно ж, має на увазі себе. Запитаю Арсенія Петровича: нові люди у владі - це ті, хто там ще не був, чи ті, хто здатен працювати якісно на іншому рівні, ніж Ющенко, Тимошенко й Янукович?
Чому запитую? Просто сам Арсеній Яценюк, як кажуть, „не був помічений” ні серед перших, ні серед других. Ось окремі епізоди з його кар`єрного шляху.
З вересня 2001 року- спочатку в.о., а потім - міністр економіки в Кримській автономії. Січень 2003-го - перший заступник голови Національного банку України. Після помаранчевої революції - 1-й заступник голови Одеської обласної державної адміністрації. З вересня 2005-го- міністр економіки в уряді Єханурова. Вересень 2006-го - 1-й заступник керівника Секретаріату Президента Ющенка. Березень 2007 - го - міністр закордонних справ України. Грудень 2007-го - спікер Верховної Ради України (вважаю - найслабкіший спікер в історії українського парламентаризму).
Для 35-річної людини - блискуча чиновницька кар`єра. На кожному кар`єрному щаблі Яценюк вирізнявся вмінням добре пристосовуватись до обставин. Говорив завжди те, що хотіли від нього почути. Не вип`ячувався. Типовий кар`юрист, грамотний фінансист, який має природжені дипломатичні здібності. Але - не народний трибун. І аж ніяк не нове обличчя української політики.
Сьогоднішній Яценюк - вдалий дослідний зразок розвиненого кучмізму. Або ющенкізму. Й не більше.