Пішов з життя Іван Кіндратович Лутак. Парадоксально, але Лутака, який за життя ніколи не намагався нікому сподобатись, поважали абсолютно всі. Якщо сказати коротко, то це тому, що він все життя був творцем.

З 1976-го року, коли Іван Кіндратович очолив обласний комітет КПУ, Черкащина зробила величезний стрибок уперед. Можна сказати, що ніколи доти (та, на жаль, і після) область не розвивалась так швидко й потужно. За ініціативи Лутака жителі Черкас мають палац культури „Дружба народів”, обласний краєзнавчий музей. Саме Іван Кіндратович подів ідею будівництва в Черкасах нових житлових масивів у Південно-Західному районі та Митниці.  

Молоде покоління не знає, але на початку 80-х років у Черкаській області вперше в Радянському Союзі була повністю вирішена проблема з дитячими садками. Після війни в країні зростала народжуваність. У 60-ті - 70-ті роки пристроїти дитину в дитячий садок було величезною проблемою, їх катастрофічно не вистачало. Черкаська область при Іванові Кіндратовичу цю проблему вирішила першою в Союзі.

Завдяки новаторським підходам у галузі сільського господарства, лише за 5 років роботи Лутака на посаді 1-го секретаря Черкаська область на 26 % збільшила виробництво м`яса, на 32 % - виробництво молока.

Лутак був людиною свого часу, вірив у комуністичні ідеали. Найважливіше, що його слова ніколи не розходилися з ділом. Він був скромною людиною, а про те, що його становище першого секретаря обкому партії, або 2-го секретаря Компартії України дає йому право на якісь матеріальні блага - про це навіть мови ніколи не було.

Рідко буває, щоб за життя людині доводилось стати символом. Лутаку це вдалося. Для всіх, хто його знав, він був, є і залишиться символом самовідданого служіння людям.

Щирі співчуття родині Івана Кіндратовича!